Похмурий осінній день то накрапав дощем, то зривався вітром, лише подекуди бавлячи перехожих сонячними промінчиками. Але примхи природи не завадили учням 11-го класу школи №211 Оболонського району м. Києва у супроводі класного керівника та завідуючої бібліотекою відвідати наш університет. Зустрічала екскурсантів та супроводжувала університетом організатор заходу, доцент кафедри БТМ, Світлана Миколаївна Тетеріна.

Знайомство з університетом школярі розпочали з кафедри інтегрованих автоматизованих систем управління. Цікаву ознайомлювальну екскурсію сучасними лабораторіями кафедри провів завідувач кафедри, професор Ігор Володимирович Ельперін, який ознайомив допитливих гостей з особливостями комп’ютерно-інтегрованих технологічних процесів.

Продовжили своє знайомство з університетом майбутні абітурієнти на кафедрі біотехнології і мікробіології. Світлана Миколаївна змістовно та з натхненням розповідала нашим гостям про історію кафедри, цікавий світ мікроорганізмів та біотехнологічні виробництва, перспективи навчання на кафедрі і працевлаштування після отримання диплому біотехнолога. Під час екскурсії старшокласники мали нагоду відвідати навчальні та науково-дослідну лабораторії кафедри, поспілкуватись зі студентами-науковцями.

Кожна людина проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе її дивними стежками до пізнання світу, відкриваючи таїни знань, силу предмета, науки, процесу самоосвіти й самовдосконалення.

До професії вчителя з повагою ставилися в усі часи. Мабуть, тому, що вчитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня.

Для того, щоб когось навчити чогось, треба самому досконало розбиратися в цьому, бути готовими відповісти на будь-яке запитання. До того ж, вчителеві часто доводиться відповідати й на запитання, що не стосуються його предмету, тому його кругозір має бути широким. А ще вчителеві необхідні такі якості як витримка, терплячість, дружелюбність.

Одні з найактивніших студентів четвертого курсу кафедри Біотехнології і мікробіології (група БТ-4-3), отримавши завдання від ас. кафедри БТМ Нечипор Т.М. по лабораторній роботі з дисципліни «Мікробіологія, санітарія і гігієнавиробництв з основами НАССР», вирішили провести реальний експеримент і визначити  параметри мікробіологічного стану науково-навчальної лабораторії Ж-107.

Доцент кафедри технології зберігання і переробки зерна Олег Олександрович Євтушенко саме проводив для студентів групи ТЗ-4-6 лабораторне заняття з дисципліни «Проектування підприємств зберігання і переробки зерна з основами САПР».

«Ми подумали, що буде досить цікаво дізнатись, чи відповідає вимогам санітарно-гігієнічний стан лабораторії за вмістом санітарно-показових мікроорганізми, які завжди містяться в об’єктах навколишнього середовища», - цитують юні біотехнологи.

Я завжди по-доброму заздрила тим людям, які знайшли своє покликання і омріяну роботу, що навіть дзвінок годинника о шостій ранку викликає тільки позитивні емоції. Сьогодні і я можу віднести себе до цих щасливчиків: я ходжу на роботу, яка мені подобається, і з 1 вересня я стала не тільки викладачем, а й аспірантом. Цьогоріч у стінах нашого університету було вперше здійснено набір на освітньо-науковий ступінь доктор філософії (PhD) за спеціальністю 162 «Біотехнології та біоінженерія». Перше, що я дізналася про своє найближче майбутнє, прозвучало приблизно так: «Доктор філософії – це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Нормативний строк підготовки доктора філософії становить чотири роки». Спершу було страшнувато, все ж таки  ще чотири роки навчання, написання та захист дисертації. Проте після розмови з Тетяною Павлівною Пирог, завідувачем кафедри біотехнології та мікробіології, моїм науковим керівником та просто мудрим порадником було вирішено продовжувати тернистий, але надзвичайно цікавий шлях науковця. Прийняти таке складне рішення допомогло і те, що ще під час навчання було покладено початок майбутньої дисертаційної роботи, адже за роки навчання на кафедрі мене підготували як кваліфікованого інженера-біотехнолога, виконання наукової роботи у складі гуртка «Biotech» навчило працювати руками, не боятися складних завдань, раціонально мислити та дало можливість спробувати свої сили на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт та у ІІ турі Всеукраїнської олімпіади з біотехнології. Завдяки цьому у  моєму арсеналі є наукові статті, що індексуються у міжнародних базах даних, кілька патентів на винахід та корисну модель, а також більше десятка статей, опублікованих у матеріалах міжнародних та вітчизняних конференцій.