Ще ніби тільки вчора я був серед лав абітурієнтів, з легким переживанням робив крок у майбутнє, обравши стати доктором філософії з біотехнології, а вже сьогодні, промайнув майже цілий рік навчання, сповненого кропіткою науковою працею.

Незважаючи на військовий стан на території України та супутні цьому труднощі, цього року я серед першовідкривачів, які ступили ще на «недосліджену доріжку». Так, згідно навчального плану докторів філософії обов’язковим компонентом освітньої програми є педагогічна практика у нашому університеті. Відповідно зараз я опановую не тільки науково-професійні навички, а й закріплюю на практиці знання отримані на заняттях «Педагогіки та психології вищої професійної школи», проводячи практичні заняття у здобувачів 3 курсу з дисципліни «Біохімічні основи мікробного синтезу».

Дуже хвилювався дізнавшись про практику, адже мені, на той час, ще не пощастило примірити на собі «мантію» викладача, хоча і тимчасово. Мабуть кожен із нас, студентів, уявляв себе викладачем, що ним бути легко, на відміну він студента, котрий має вчитися і ще раз вчитися. Поринувши у підготовку практичних, перевірку завдань і самостійних робіт студентів на платформі Moodle стало зрозуміло, яка кропітка та важка робота лежить на плечах викладача, адже потрібно не тільки структуровано та зрозуміло готувати матеріал для здобувачів, а й до ночі перевіряти завдання.

Педагогічна практика дозволила мені прожити шлях навчання вже не зі сторони студента, а викладача, сформувати у собі такі якості, як організованість, самостійність, гнучкість, підвищена працездатність та відповідальність.

На завершення, хотів би порадити всім не лякатися перешкод, якими б вони не здавалися на перший погляд. Головне робити перші кроки, пробувати і пам’ятати, що сумлінною працею можна всього досягти!

Іванов Микита, здобувач вищої освіти

ступеня доктора філософії І року навчання