Студентам 1 та 2 курсу, нашого факультету, які взяли активну участь у дні першокурсника, випала нагода сходити на виставу у театр. Було представлено до вибору 3 захоплюючих твори, тому кожному було важко зробити вибір: яку виставу обрати. Що саме чекало нас там було невідомо: чи будемо ми вражені, чи розчаруємося? Кожен йшов у театр і очікував від нього щось своє.
Сьогодні можна з сумом констатувати, що театр поступово втрачає привабливість для молоді та навіть дорослих людей. Кінематографічні технології зайшли настільки далеко, що сучасне кіно – це вже не лише прекрасна гра акторів, а й величезна кількість спецефектів. У театрі їх не відтворити, а тому люди ставляться до нього з меншим інтересом. І роблять велику помилку, оскільки гра акторів – це найголовніше, а спецефекти – лише приємне доповнення, без якого цілком можна обійтися.
Особисто я змогла сформулювати відповідь на питання: чому театр стає менш популярним і в чому саме полягає омана людей, які відмовляються його відвідувати, тільки тоді, коли сама його відвідала. Рішення про відвідування театру було прийнято мною не спонтанно. Випала така чудова нагода і я одразу налаштувалася на похід. Особисто я і ще декілька студентів факультету БТЕК переглянули виставу «Зачарований», що відбувалася у Київському академічному молодому театрі. У основі твору лежить історія кохання. Для кожного героя вона своя. Головний герой – Гнат – дізнається про зраду своєї коханої і вирішує одружитися зовсім з іншою дівчиною. Звичайно у цьому шлюбі ніхто не став щасливим, тому що кохання просто так не відпускає і завжди дає згадку про себе. Молодий хлопець постає у подальшому сюжеті перед вибором: тихе сімейне життя чи шалений вир пристрастей; божевільне, руйнівне кохання чи спокій та мир у родині; мудра, лагідна Софія чи дика й несамовита Варка? З ким бути? Ця історія про те, як одна бездумна помилка може зруйнувати все життя, адже справжнє почуття трапляється лише раз.
Усі герої без виключення вразили нас своєю неймовірною грою. Ніде й ніколи раніше ми не бачили таких щирих і природних акторів. Це навіть складно назвати акторською грою, адже перед нами просто ожили візуальні картини, зображені в цій прекрасній повісті. Ми побачили не тільки складні й заплутані стосунки між людьми, ролі яких виконували актори, а й уклад життя тодішніх українців і українського суспільства. Все це було дуже цікаво, пізнавально і навіть захоплююче. Всі герої з точністю передавали свої відчуття та переживання. Кожен рух, слово, жест, звук змушували глядачів хвилюватися за їх долю і стукали прямо у серце. Атмосфера у залі була захоплююча. Всі залишилися задоволеними і неймовірно враженими. Після закінчення вистави нам, чесно кажучи, не хотілося залишати зал і стіни театру. Ми б з радістю, і далі спостерігали за подіями на сцені.
Хочеться лише подякувати за такий чудовий подарунок, адже, що може бути краще за театр і живої гри акторів.
