Моє шанування! Я – Тетяна Олександрівна Белемець, – старший викладач кафедри біотехнології і мікробіології у Національному університетів харчових технологій, і сьогодні я розповім Вам мою історія без табу.

Впевнена, що кожен, хто зараз читає цей допис, з малечку, у школі, бо навіть у студентські роки, прагнув змінити наш світ на краще: уявляючи себе супергероєм, таким собі «Avenger», який з невимушеною легкістю рятує, як мінімум, одну галактику.

І, хоча мрійники таки врятують світ, а творчий підхід та неординарні ідеї навіть у міждисциплінарних галузях (біотехнології) – здатні призвести до наукового прориву, усе це не буде можливим без кропіткої, цілеспрямованої щоденної праці. Адже саме фундаментальні знання є тим самим «родючим ґрунтом» для звершень кожного з нас, де професійна сфера аж ніяк не є виключенням. Усвідомлення цієї істини приходить ще за прекрасних часів студентського життя, однак, відчуття на особистій практиці – вже після.

Мій же перший досвід лекторської діяльності припав на минулорічну осінь та дисципліну «Імунологія та основи імунобіотехнологій», котру, до речі, я невпинно вивчала вже 5-тий рік поспіль, проводячи лабораторні роботи з цієї дисципліни. Однак досвід лектора став для мене чимось абсолютно новим, незважаючи на вже наявні педагогічні навички, після якого роботу кожного зі своїх колег я почала цінувати та поважати ще більше. Пам’ятаю, як будучи студенткою, щиро вважала, що викладач – це та людина, якій набагато простіше ніж студенту, адже він не вчиться кожного дня, не мусить себе дисциплінувати писати лекції, оформлювати протоколи лабораторних робіт та запам’ятовувати методики. Забігаючи наперед, одразу зазначу що помилялася, адже бути викладачем – це вчитись постійно протягом усього життя. А найважчий труд – це вчитись, найважчий труд – це творення самого себе!

Саме тому для мене бути лектором – це бути супергероєм, це невпинно навчатись кожного дня опановуючи нову літературу з дисципліни, це перекладати англомовні статті ночами заради написання нового курсу лекцій, це перевіряти на вихідних курсові роботи та, перш ніж написати побажання, тисячу й один раз «загуглити» актуальність вже наявних у тебе знань, це три години поспіль шукати ідеальні світлини мікроскопії та 3-D моделів клітин імунної системи, адже твої студенти – варті найкращого! Ось, що значить «бути лектором», ось за що кожному лекторові – низький уклін.

На останок, хочу щиро подякувати моїм студентам за їх підтримку, активну участь на заняттях, прекрасне ставлення, а також за те, що вони продовжують виховувати в мені людину, адже разом із ними кожного дня навчаюсь і я!