Кожен студент Національного університету харчових технологій може похвалитися здобутими знаннями у тій чи іншій сфері в залежності від того, який факультет він закінчив. Але мало хто зі студентів НУХТу може похвалитися, що знає історію нашої альма-матер, що є безперечно сумним фактом. Адже не знати історію університету, де ти навчаєшся – це все одно, що не знати історію країни, у якій ти живеш.
Тож аби поповнити свій багаж знань цікавими фактами про історію НУХТу, ми, група БТЦВ-2-1 та куратор нашої групи, доцент кафедри органічної хімії, кандидат хімічних наук Майбородою Оленою Іванівною відвідали музей історії Київського національного університету харчових технологій.
Роком заснування НУХТу вважається 1884 рік. Засновано його було у місті Сміла. У 1930 році на базі Смілянського інституту цукрової промисловості, а також цукрових факультетів Кам’янець-Подільського хімічного інституту і Київського політехнічного інституту був створений Київський інститут цукрової промисловості (КІЦП). Інститут мав три факультети: цукровий (хімічний), механічний (устаткування цукроварень) та економічний; підпорядковувався ВУЗ Союзцукрові Народного комісаріату торгівлі СРСР.
У 1933 р. до складу КІТЦ увійшло багато нових інститутів, факультетів та кафедр хіміко-технологічного та харчового профілю: Київський кондитерський і ферментативний інститути, механічний факультет Вороніжського хіміко-технологічного інституту харчової промисловості, факультет механізації сільського господарстваБілоцерківського сільськогосподарського інституту та механічний факультет Полтавського інституту технології м’яса. Відтак КІТЦ було перейменовано на Київський хіміко-технологічний інститут харчової промисловості (КХТІХП), до складу якого увійшли три факультети: механічний, хіміко-технологічний та економічний.
Збільшився і контингент студентів. Якщо в 1930 р. в інституті навчалося 450 студентів, у 1931 р. – 824, то 1937-1938 рр. – вже майже 2 тисячі. За п'ять років (1932-1937 рр.) інститут підготував 1200 інженерів-технологів, економістів і механіків для харчової промисловості. Це був результат роботи висококваліфікованого професорсько-педагогічного складу – академіківМ.П. Кравчука,М.М. Боголюбова,М.В. Птухи, професорів І.А. Кухаренка,В.І. Можара,Г.Г. Де-Метца,П.В. Головіна,М.А. Кондака, М.А. Кічігіна, А.А. Фукса, О.О. Кірова тощо.
У 1935 році КХТІХП перейменували на Київський технологічний інститут харчової промисловості ім.А.І. Мікояна. Під цією назвою він не лише здобув визнання і посів чільне місце у вищій школі колишнього Радянського Союзу, а й був знаний далеко за його межами. У ці роки пріоритетним став акцент на підготовку власних науково-педагогічних кадрів. Із 1935 р. інститут отримав право присуджувати науковий ступінь кандидата наук і приймати до захисту докторські дисертації. Вчених інституту залучали до створення устаткування і впровадження новітніх технологій для галузей харчової промисловості.
З цією ж метою у травні 1934 р. в інституті створено Науково-дослідний центр, науковою роботою в якому займалася значна кількість студентів. Провідні позиції серед інших студентських колективів КТІХП посідав у 1930-х роках також в організації культурного дозвілля, спорту, підготовки молоді до оборони Батьківщини.
Національний університет харчових технологій сьогодні – це навчальний заклад із великим науковим потенціалом. Широко відомі в Україні і за її межами 35 наукових шкіл університету за 16 тематичними напрямами наукових досліджень і науково-технічних розробок. Збагачені сучасним змістом, нині вони тісно пов’язані з науково-технічним прогресом і визначають його пріоритети у галузі харчових технологій. Наразі у складі університету – 12 факультетів, 54 кафедри, 30 з яких – випускові; 2 інститути післядипломної освіти, 13 коледжів і технікумів, 8 навчально-наукових регіональних центрів, розташованих у різних регіонах України; розвинена науково-дослідна частина, осередком якої є Проблемна науково-дослідна лабораторія.
Життєвим кредо випускників є гасло: «Цього ще ніхто не робив – ми перші!» І з ним університет орієнтований у майбутнє.
.
