Проходять роки – змінюється світ. Загарбницька війна, яка була звичним явищем для ХVIII-ХІХ століть, стала неприпустимим варварством після двох світових, які вибухнули від іскри імперських амбіцій. Зараз майже в кожної людини на планеті слово «війна» асоціюється з абсолютним злом, яке треба залишити в минулому. Але не для путіна і його банди.

24.02.22 – день, коли вони оголосили війну не тільки Україні, а всьому цивілізованому світу. В той день путінський спис був встромлений в саме серце нашої Батьківщини. Але супроти їхнього списа піднявся наш меч – ЗСУ. А меч, як відомо, має перевагу над списом, адже може не тільки наносити, а й відводити удар.

Та не тільки ЗСУ стали на захист України: проти ворога встали також письменники, журналісти та співаки. Здавалося б, що можна зробити віршом проти танка, але спостерігаючи, як влучний вислів про корабель, кричалка про путіна та пісня про байрактар підтримують бойовий дух нашого суспільства, розумієш – праві були ті, хто сказав: «Перо сильніше за меч».

Тож і здобувачі факультету біотехнології та екологічного контролю вирішили підтримати Україну силою слова. Для цього був обраний вірш  «Украдена весна» ("І буде мир... І вишні зацвітуть..."), авторкою, якого стала Олена Горголь-Ігнатьєва. На диво багато пророцтв у цьому вірші вже збуваються – Буча, Ірпінь, Гостомель, Іванків, Бородянка, Димер і Демидів уже звільнені, а отже збудеться і головне пророцтво – буде мир.

Участь в читанні вірша «І буде мир» взяло усього 12 студентів, але насправді цього було достатньо, щоб він пролунав на цілий світ голосом української молоді. І тому я все частіше ставлю собі питання: за всю свою історію людський злий геній створив багато різної зброї, від дерев’яної довбні до нейтронної бомби, але хіба може бути винайдена якась зброя, потужніша за слово?!

Володимир Вербіян, здобувач БТ-2-1