У 2009 році закінчив Національній університет харчових технологій та отримав диплом магістра зі спеціальності "Промислова біотехнологія". Працював під керівництвом Антонюк М.М.
Ще так яскраво згадуються студентські роки, а пройшло вже більше 5 років від того дня, коли ми стали випускниками факультету БТЕК, кафедри біотехнології та мікробіології. За цей час трапилася велика кількість цікавих подій, проте я постараюсь бути лаконічним.
Вже під час виконання дипломної роботи зрозумів, що науковий труд не для мене. Дякую своєму науковому керівнику Антонюк Мар’яні Миколаївні за допомогу, підтримку та самурайський спокій.
Далі розпочався досить тривалий, проте не надто захопливий для мене квест із пошуку роботи. Адже лише через два місяці після випуску, у кінці серпня, коли з гуртожитку виганяє із страшними криками комендант (її я також не забуду, мабуть, ніколи), житла і роботи немає, вдається влаштуватися на “Індар”, суто по спеціальності у цех ферментації. Там займаються вирощуванням рекомбінантного штаму E.coli для подальшого отримання гібридного білку після дезінтеграції клітин та, в результаті, інсуліну. Тут я згадав золоті слова Поводзинського В.М., який сказав, що біотехнолог це замаскований прибиральник. І дійсно, на кожній зміні, чи то четверта година вечора або четверта година ранку, відро з розчином дезінфектанту та швабра були моїми кращими друзями. Взагалі через стіни “Індару” пройшло як мінімум 5-6 людей з нашого потоку. Це була хороша школа і приємні знайомства.
Через рік влаштувався на “Фармекс”, колишній “Max-Well” за що велика подяка моєму індарівському другу за рекомендацію та Салій О.О., яка в якості директора відділу фармацевтичних розробок не боялася брати молодих спеціалістів без досвіду. В часи “Індару” я міг тільки мріяти про такі офіси та обладнання! Це був наче ковток свіжого повітря, порівняно з рутинною роботою в цеху: постійний пошук нової інформації, практичні експерименти, масштабування технології, запуск у виробництво... Підприємство тільки ставало на ноги і необхідно було швидко наповнювати продуктовий портфель. Нові ЛЗ реально появлялися на світ із наших рук.
Далі через 10 місяців на кар’єрному шляху став “Артеріум”, відділ – дослідний центр. По суті, специфіка роботи аналогічна до попередньої роботи, з одним виключенням: дане підприємство вже багато років активно функціонує, з великим переліком продукції і тут конкретно фармрозробці приділяється вже значно менше часу. Але додаються такі нові опції, як розслідування браків, дослідження АФІ альтернативних виробників, інспекції ін. відділів. Особливе дякую “Артеріуму” за повернення дитячого захоплення велоспортом – всі велопрогулянки були чудові, особливо з Києва до Львова.
Через 2,5 роки настала черга “Дарниці”, відділ фармацевтичних розробок. Тут я на практиці познайомився з розчинами в ампулах (на “Артеріумі” такі виробничі лінії існують лише у Львові на “Галичфарм”), а також інфузіями, цех по фиробництву яких запускали з колегами технологами. Нове обладнання дійсно вражало, а саме машина для видуву поліпропіленових пляшок, їх заповнення розчином та запайки, яка практично не потребує людського втручання. Просто космічний апарат…
Тут походеньки “бравого фармацевта” завершуються. Ця область промисловості подарувала мені безліч незабутніх моментів та познайомила з цікавими та унікальними людьми, дійсно професіоналами своєї сфери. І було не так просто зробити останній крок, який залишив позаду професію, якій приділив 4,5 роки свого життя.
Але ніколи не жалкую про минуле. Можу це ж з твердістю сказати і зараз, коли пройшло майже 1,5 роки без фармації. Я змінив спеціалізацію, проте залишився в R&D, яка тепер пов’язана ІТ технологіями. Це хоч і не проста, проте дуже цікава робота зі своїм специфічним шармом J
Кожен може перетворити свою мрію в реальність, головне чітко її сформулювати для себе, ніколи не здаватися і наполегливо працювати. Рух у всіх відношеннях – це життя і прогрес.
Успіхів усім!
