Профорієнтаційний сектор кафедр, факультетів та університету в цілому постійно знаходяться в пошуку дієвих способів спрямування абітурієнтів на нелегкому шляху вибору майбутньої професії, але, як і раніше, одним з найбільш ефективних залишається рекомендація. У кожного свої авторитети, хтось довіряє думці батьків, у когось є старші брати і сестри, у когось це найкращі друзі, цей перелік можна довго продовжувати, але безперечним залишається одне – це люди, яким довіряють.

Приємно констатувати той факт, що серед здобувачів-біотехнологів чимало тих, хто не просто обрав біотехнологію у НУХТ за покликанням, а й продовжив сімейну традицію. Нерідко нашими студентами стають ті, кого привели в свій час на кафедру їх батьки, братики чи сестрички, бабусі чи дідусі, які свого часу теж вдало навчались в нашому університеті.

Ось і зараз серед здобувачів кафедри біотехнології і мікробіології на різних курсах є такі продовжувачі династій, як наприклад, Видасов Назар, який не просто успішно навчається, а ще й займається науковою роботою і готується до захисту кваліфікаційної роботи магістра, має старшого брата Віталія, який теж свого часу був талановитим студентом-науковцем нашої кафедри. Це і Ярова Анна магістранта першого року навчання, президентський стипендіат, яка вже не перший рік очолює профорієнтаційний сектор нашого факультету, а зовсім нещодавно диплом магістра з біотехнології в стінах НУХТ отримала її мама, Ярова Наталія.

На бакалавраті теж чимало таких «спадкоємців»: це і Підгерська Тетяна – її сестричка, Підгерська Людмила, теж успішно закінчила тут магістратуру, Парфенюк Марія, сестра ще одного талановитого біотехнолога – Парфенюка Сергія, Харченко Олександр, який обрав фах біотехнолога за прикладом старшого брата, Харченка Євгена і ще багато інших. Насправді цей список можна продовжувати ще дуже довго, і ми обов’язково повернемось до нього незабаром.

На першому курсі теж є декілька допитливих здобувачів, які продовжують сімейну династію. Однією з таких першокурсниць є Заярнюк Зоя, яка поділилась своїми першими враженнями від навчання:

«Все починалося з того, що я прискіпливо обирала професію, якій хочу присвятити частину свого життя. Ще до того, як вступила до університету, багато разів бувала тут, оскільки зовсім нещодавно НУХТ закінчила моя сестричка, Заярнюк (Моцар) Анна. Тому я спостерігала за студентами, ще навчаючись у школі, намагалась уявити, як би я почувалась, якби була однією з них. Тепер можу не уявляти, а впевнено відповісти – це чудово, це щастя, це захват від мрії, що здійснилась!

Як тільки ступаєш на територію університету, відразу відчуваєш, що опинився в особливому місці. Надзвичайно вражає головний корпус, де розмістився мій факультет – БТЕК. Коли потрапляєш сюди вперше, можна подорожувати довжелезними коридорами кілька годин.

Поступово все глибше і глибше переймаєшся загальною атмосферою, котра просочена унікальним поєднанням навчання та розваг.

На посвяті першокурсників, незважаючи на епідемічну ситуацію, було відчуття свята. Нас тепло зустріли і привітали заступники декана Юрій Резніченко та Оксана Ничик, а також свої настанови висловила голова студентської ради Ковшар Ірина. Потім нам вручили перепустки до університету, а молодший куратор, Маша провела екскурсію нашим новим навчальним закладом і ми зробили перше фото напам’ять з усією групою та талісманом БТЕК – Біозавром. Це було справді захоплююче!

БТЕК не розчарував ні в чому. Із перших тижнів було відчутно, що доведеться попітніти за навчанням, але це сприймається більше як можливість чогось досягти, аніж обтяжлива робота. Тим більше, що викладачі доброзичливі, намагаються зацікавити своїми предметами, поблажливо ставляться до спантеличених першокурсників.

У зв’язку з епідеміологічною ситуацією в країні доводиться практично постійно навчатися на відстані від одногрупників та викладачів. Але як добре що ми живемо у ХХІ столітті і у нас є інтернет. Як цікаво слухати лекцію від викладача через екран телефону і бачити сонні обличчя своїх одногрупників. А от лабораторні роботи дуже хотілося б проводити особисто, а не віртуально. Також через екран комп’ютера ми познайомилися і з деканом факультету Грегірчак Наталією Миколаївною, яка першою роз’яснила нам різницю між вчителем і викладачем, уроком і парою та розповіла про факультет БТЕК в цілому.

Я поселилась у гуртожиток з першого дня навчання. Головна перевага проживання в гуртожитку – це нові знайомства та активне студентське життя. У гуртожитку комфортно, тихо, не зважаючи на сусідство з іншими студентами, та невелика відстань до університету. Чекаю з нетерпінням того часу, коли зможу потрапити до університету, сісти за парту чи, вдягнувши білого халатика, зайти у лабораторію. Щиро сподіваюсь, що цей час не за горами.

Взагалі я про університет можу говорити лише з посмішкою. Попри велику територію, незліченну кількість студентів, завдань, почуваєшся у всьому цьому як вдома, ніби ти – на своєму місці, ти – частинка цього величезного організму. Я б нізащо не проміняла НУХТ ні на який інший ЗВО!»

Не можна не радіти разом із Зоєю, читаючи рядки її відгуку про університет. Тож побажаємо, щоб і наша сьогоднішня дописувачка і решта здобувачів-біотехнологів реалізували свої мрії на практиці і зробили наше життя безпечнішим, комфортнішим, здоровішим і цікавішим!